23
Вт., квіт.

Радіо Свобода: Вижити будь-якою ціною. Нікола Крастев -- про болгарського космонавта

40 років тому політ Миколи Рукавишникова і Георгія Іванова на кораблі "Союз-33" помітно пожвавив будні болгарського обивателя, вніс в його існування відчуття ейфорії і переваги над іншими, навіть розвинутими країнами, які не мали ще свого представника в космосі. "Незламна болгаро-радянська дружба" піднялася на новий виток, цього разу на навколоземну орбіту. Захоплення болгарського народу своїм космонавтом було непідробним, в цьому сенсі політична підоснова польоту практично не грала ролі. З технічної точки зору політ Рукавишникова - Іванова слід вважати або дивом, або небувалим везінням: відмова основного космічного двигуна ледве не призвела до загибелі екіпажу. Тільки холодний розрахунок і самовладання командира дали можливість  благополучно здійснити посадку.

Зірковий час Болгарії настав 10 квітня 1979 року. Добре пам'ятаю цей день: погода стояла чудова, а мені треба було готуватися до вступних іспитів в університет. Хоча газети і телебачення ще нічого не повідомляли, чутки про болгарина в космосі стали поширюватися. Що там, на навколоземній орбіті, відбувалося, ми ще не знали. Але, як з'ясувалося пізніше, космічна драма Миколи Рукавишникова і Георгія Іванова за напруженням пристрастей і напруженням обшивки двигуна не поступалася драматизму  ситуації екіпажу "Аполлона-13". За кілька годин до того, як болгарський ефір вибухнув космічною новиною, моєму вітчиму вдалося дістати через зв'язки в друкарні облямований болгарським прапором великий кольоровий портрет молодої людини в скафандрі. Вітчим вставив фото в раму і гордо повісив на вхідні двері нашого будинку. Коли нарешті вийшов перший випуск екстрених новин, ми зрозуміли, що сталася накладка: з чорно-білого екрану посміхався чоловік з густими вусами, в той час як чоловік на нашому портреті був молодший і без вусів. Це був дублер Іванова, Александр Александров, який теж полетить в космос, але лише через дев'ять років.

Космічні польоти 1960-х настільки тісно були пов'язані в нашій свідомості тільки з СРСР і США, що сама ідея польоту людини з іншої країни навіть не приходила в голову. Проте після відкриття радянської програми "Інтеркосмос" в 1967 році був запущений механізм, який дав можливість громадянам із дружніх СРСР країн відправляти своїх представників в космос. Науковий потенціал таких польотів навряд чи виправдовував витрати, але політична вигода була очевидною. Першим в рамках "Інтеркосмосу" на орбіту відправився чехословак Владимир Ремек, який багато пізніше піде в політику, стане депутатом Європейського парламенту від партії чеських комуністів, а потім і послом Чехії в Росії. Ремек, зауважу, єдиний в історії Європарламенту депутат -- Герой Радянського Союзу.

Черга Георгія Іванова в рамках програми "Інтеркосмос" виявилася четвертою. Свого часу ходили чутки про те, що болгарський комуністичний лідер Тодор Живков звертався до Леоніда Брежнєва з проханням відправити Іванова на орбіту першим. У недавній розмові зі мною сам Іванов спростував ці чутки і сказав, що такого просто не могло бути -- через графік, за яким перші три "братніх" космонавти (чехословак, поляк і громадянин НДР) почали підготовку на півтора року раніше.

Цікавим фактом стала зміна прізвища болгарського космонавта, оскільки по-російськи воно звучало неблагозвучно. Не можна ж під час церемонії вручення Золотої зірки в Кремлі  представити Генеральному секретарю ЦК  КПРС космонавта під прізвищем Какалов! Документи, насправді, не змінювали, прізвище просто перестали використовувати, і Георгій увійшов в історію тільки під своїми ім'ям та по батькові, його батька звали Іваном.

На 79-му році життя генерал-лейтенант ВПС у відставці Іванов не скаржиться на здоров'я, продовжує водити машину і все ще зайнятий роботою в невеликій компанії з будівництва готелів і майданчиків для гольфу. Космонавт проживає в своєму рідному місті Ловеч, вуса і волосся у нього все ті ж, тільки колір вже не той. За спогадами Іванова, вивід "Союзу-33" на орбіту 10 квітня 1979 року пройшов у штатному режимі, проте під час підльоту до станції відмовив головний двигун. Капсула зблизилася з космічною станцією на відстань близько 3 кілометрів; екіпаж спробував кілька разів запустити двигун для подальшого зближення і стикування. "При кожному запуску, -- згадує Іванов, -- двигун включався і тут же відключався. Пізніше, вже при розборках на Землі, з'ясувалося, що вийшов з ладу насос подачі  палива в камеру горіння, але під час перебування на орбіті  цього не знали. Після шести невдалих спроб з Центру управління польотами надійшла команда припинити запуск двигуна і відпочити 15 годин ". У цей час дублери Рукавишникова і Іванова на Землі Юрій Романенко і Александр Александров гарячково опрацьовували варіанти. Довелося відмовитися від головної місії польоту -- стикування зі станцією" Салют- 6 ".

Рукавишников був ветераном космічних польотів і, ймовірно, чіткіше Іванова уявляв собі, яку небезпеку таїла в собі аварія. Незважаючи на бадьорі запевнення з Землі про те, що все буде в порядку, він прекрасно розумів: осічка з запасним двигуном означає вірну болісну смерть від задухи для них обох. У своїх спогадах Рукавишников розповідав, що якби таке сталося, то, напевно, вони з Івановим попрощалися б з рідними по радіо і потім повністю відкрили б клапан перепаду, щоб випустити кисень з кабіни. При такому варіанті космонавти втратили б свідомість протягом 10-15 секунд і  їхня  смерть була б швидкою і безболісною. Іванов, втім, стверджує: він ні на секунду не сумнівався в тому, що благополучний вихід із ситуації буде знайдений. Медичні дані, які автоматично записуються під час космічних польотів, підтверджують його впевненість: за час польоту його пульс і тиск практично не змінювалися. 40 років по тому космонавт каже: що б не сталося, вони б точно вижили.

Наступного дня (за випадковим збігом, це було 12 квітня, День космонавтики) Юрій Семенов, конструктор резервного двигуна, запропонував використовувати його для заходу на траєкторію спуску. За розрахунками, запасний двигун повинен був пропрацювати 188 секунд в автоматичному режимі, однак Рукавишникову довелося вручну вимкнути його на 213-й секунді. Надлишкова робота двигуна привела до подвоєння перевантажень. Останні слова Рукавишникова перед посадкою у відповідь на постійні запити Центру про стан екіпажу були такими: "Заткніться, перевантаження!" Спусковий апарат благополучно приземлився за 320 кілометрів  від міста Джезказган. Свого часу в Болгарії ходили чутки, що під час спуску Рукавишников ніби втратив свідомість і Іванову довелося взяти керування на себе, проте за опублікованими записами розмов Центру управління польотами з космонавтами можна зробити висновок, що обидва члени екіпажу були в свідомості протягом усього спуску.

Іванов повернувся в Болгарію лише 5 тижнів по тому, коли закінчилося офіційне розслідування аварії на орбіті. Унаслідок виходу з ладу "Союзу-33" було прийнято рішення відправити на стиковку аналогічний корабель, "Союз-34", в автоматичному режимі. На цьому кораблі повернулися на Землю зі станції "Салют-6" космонавти Володимир Ляхов і Валерій Рюмін. Зірку Героя Радянського Союзу вручав Іванову в Кремлі Леонід  Брежнєв, а ось Рукавишников за свій відважний космічний політ отримав всього лише орден Леніна. За радянськими правилами космонавтам "давали Героя" тільки за перші два польоти і по ордену Леніна за кожний наступний, а Рукавишников на той час уже двічі побував на орбіті.

У Болгарії космонавтів зустрічали як героїв. Рік по тому було помічено: надзвичайно багато новонароджених хлопчиків назвали або Георгіями, або Николаями. Через аварію "Союзу-33" наступний пілотований політ  угорського космонавта Берталана Фаркаша  довелося відкласти на рік, щоб доопрацювати конструкцію двигуна.

Болгарину не вдалося полетіти першим в рамках програми "Інтеркосмос", проте Болгарія виявилася єдиною країною в рамках цієї програми, якій вдалося відправити на орбіту двох космонавтів. Дублер Іванова, Александров, злітав у космос в 1988 році. Програма "Інтеркосмос" закрилася після розпаду СРСР. Командир екіпажу "Союзу-33" Рукавишников помер від інфаркту в Москві в 2002 році.

Джерело: Радіо Свобода, Нікола Крастев - болгарський журналіст,проживає в США

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Advertisement
Sign up via our free email subscription service to receive notifications when new information is available.