24
Нд., бер.

Калоферське мереживо символізує волю болгарського народу пережити важкі часи

Коли мова заходить про створення мережив, то багато людей відразу уявляють собі в'язання гачком. Лише деякі, однак, посвячені в секрети ремесла з виготовлення традиційного калоферського мережива, яке виникло в кінці ХІХ століття. Технологія його в'язання практично та ж сама, що й при виготовленні всесвітньовідомого «брюссельського» мережива човникового типу. Основна різниця між ними полягає в тому, що наші мережива рясніють орнаментами, які нагадують про природу – це троянди, тюльпани, едельвейси, колоски пшениці, які надають їм типово болгарського вигляду.
У Калофері називали це мистецтво «білою магією», бо в ті часи торгівля мереживами забезпечувала промисел усьому місту. Це особливо стосується часів безпосередньо після звільнення Болгарії від османського панування, коли турки, залишаючи місто, підпалили і практично зруйнували його.

Калоферське мереживо

У 1910 році в Калофері було відкрито перше і єдине в країні Мереживне училище «Працьовитість», дворічний курс навчання в якому пройшли близько 1800 жінок і дівчат. На щастя, вміння в'язати мереживо збережено в Калофері й досі. Цьому унікальному ремеслу присвячене і місцеве свято, для участі в якому в Калофер з'їжджаються майстрині мережив з усієї країни.
Збереженню і популяризації калоферського мережива сприятиме і відкритий 15 серпня в місті Творчий центр, покликаний зібрати в одному місці зразки та документи, пов'язані з витонченим ремеслом. «Ми ставимо перед собою мету: представити мереживо не тільки як сучасне мистецтво, але і як промисел для всього міста в минулі часи», – ділиться Антоанета Пирванова, голова Будинку культури ім. Христо Ботева - 1869" в місті Калофер. «Ми вирішили, що мереживо заслуговує на свій будинок у Калофері. А фонд «Пловдив 2019» підтримав нас у створенні візуальної ідентичності Центру калоферського мережива. Всі роботи і матеріали, ремонт будівлі були проведені за рахунок дарувань громадян і за допомогою бюджету нашого будинку культури. Багато добровольців доклали своєї праці, все тут створено жителями Калофера з величезною любов'ю, бажанням і самовіддачею. Для того щоб гідно оцінити це мистецтво, необхідно добре ознайомитися з технологією і способом виготовлення мережив. Багато хто проводить аналогію з машинним в'язанням і в'язанням гачком. Але коли побачать, як повільно і важко в'яжеться таке мереживо, люди вже здатні справді цінувати його красу й витонченість. Центр надає можливість продемонструвати процес в'язання, тут можна побачити і готові моделі старих майстринь, які представлені в експозиції «Золотий фонд калоферського мережива». Усі ці експонати були подаровані кілька років тому громадянами Калофера під час спеціальної кампанії. На жаль, однак, ніхто тоді не додумався зібрати більш детальну інформацію про авторів цих моделей і час їхнього створення».

Калоферське мереживо

У Калофері ніколи не ходили в народних костюмах. Від самого створення містечка його жителі одягалися, дотримуючись міського стилю і західних зразків.

«На жодній із старовинних фотографій, зібраних нами, немає жінок, одягнених у народне вбрання. Таке можна побачити лише зараз, відповідно до нових тенденцій. Адже націоналізм став дуже модерним останнім часом, але це, по-моєму, його надто спотворений варіант, – продовжує свою розповідь Антоанета Пирванова. – Насправді, калоферські жінки завжди були дуже елегантними і стежили за своїм зовнішнім виглядом. Все наше місто пов'язане з в'язанням калоферського мережива. Після Визволення в 1878 році була затіяна ініціатива в'язати мережива і вивозити їх на ринки Західної Європи, де ці мережива високо цінували і добре оплачували, що й урятувало наше місто від післявоєнної розрухи. Жінки в'язали, а чоловіки виготовляли зі сталі й дерева човники, стійки і все необхідне для в'язання. Завдяки масовій праці, з Калофера в Європу відправлялися цілі вози, навантажені мереживами. Виготовлення цих мережив, причому у великій кількості, довело, що болгарин знаходив спосіб пережити навіть найважчі часи. Що б не відбувалося, ми завжди виживали на зло всім і всьому. І це стосується практично всіх болгар. І якщо це так, то я впевнена, що ми продовжимо так і надалі».

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Advertisement
Sign up via our free email subscription service to receive notifications when new information is available.