24
Нд., бер.

Іван Варімезов: Болгарська волинка – мій болгарський прапор

Для Івана Варімезова 2018 рік – святковий, адже зовсім недавно музикант відзначив свій 60-річний ювілей. Він відноситься до того покоління волинщиків, яким вдалося успішно реалізувати себе на професійній ниві, як у Болгарії, так і за кордоном. Безсумнівно, музикантом високого класу він став і завдяки переданим у спадок музичним генам, а також солідній освіті, отриманій у Національному училищі фольклорного мистецтва ім. Філіпа Кува в Котелі і в Пловдивській музичній академії.

Першим учителем Івана Варімезова було родинне середовище в рідному странджанському краї – місті Средець, де волинку вважають «священною». Його дядько, відомий волинщик Костадин Варімезов, прищепив племіннику смак до самобутнього странджанського виконавського стилю. Цей досвід виявився безцінним, коли Іван Варімезов став працювати спочатку солістом-оркестрантом фольклорного ансамблю «Фракія», а потім, разом зі своєю дружиною Цветанкою Варімезовою, і диригентом оркестру фольклорного ансамблю міста Пазарджик. Після переїзду сім'ї до Софії більше 10 років Іван Варімезов входив до складу Оркестру народної музики Болгарського національного радіо. Він здійснив понад 150 студійних записів як соліст, оркестрант, учасник камерних груп, автор музики. Одночасно з цим навчав тонкощів гри на волинці дітей у Софії і прищеплював любов до народної музики своїм дочкам – Радці і Тані.

У 2001 році сім'я Варімезових перебралася в Лос-Анджелес, куди їх запросив проф. Тімоті Райс, етномузикознавець, закоханий у болгарську фольклорну культуру, автор документального фільму, що розповідає історію роду Варімезових.

«З 2001 року ми викладаємо болгарську народну музику в Каліфорнійському університеті, – розповів Іван Варімезов. – Моя дружина навчає студентів вокальної техніки та народного співу, а я - інструментальної музики. Так ми поширюємо болгарську музику, якою дуже пишаємося. Пишаюся я і своєю волинкою, з якою ніколи не розлучаюся. Це мій болгарський прапор, який я показую світу. Як тільки заграю на ній болгарську мелодію, до мене обов'язково хто-небудь підійде і попросить розповісти про інструмент, про Болгарію. Це зобов'язує мене бути вимогливим у роботі зі студентами».

Іван Варімезов розповів і про свою багаторічну співпрацю з проф. Тімоті Райсом: «Це справжній посол болгарської народної музики в світі. Ми пишаємося ним не тільки як сім'я, але і як болгари. Тімоті написав дві книги про болгарську народну музику, зараз видає третю. Він відкрив у нашій особі людей, які продовжують справу мого дядька Костадіна, популяризатора болгарського фольклору. Коли людина опиняється далеко від батьківщини, то починає відчувати, як не вистачає їй батьківщини, яка хитка земля у неї під ногами, але при цьому сама вона має бути стійкою. Я пишаюся тим, що мої дочки Таня і Радка (її голос звучить в американському фільмі «Аватар» – прим. автора) вже співають разом з нами.

Я впевнений, що музика зміцнює сім'ю, вона – показник культури дітей. Обидві мої дочки за фахом стоматологи, але при цьому співають. Я щасливий, що болгарська публіка нас не забула. Хочу подякувати Союзу музичних і танцювальних діячів Болгарії за нагороду, яку отримав до ювілею, – «Кришталеве намисто». Цієї відзнаки удостоюються люди, які внесли великий вклад у розвиток болгарської музики й фольклору. Я живу за кордоном, але болгари мене не забули. І це найголовніше».

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Advertisement
Sign up via our free email subscription service to receive notifications when new information is available.