18
Сб., лист.

Невидима громада: болгари-християни в Стамбулі

Кілька десятиліть тому болгарська православна громада в Стамбулі, Туреччина, була набагато чисельнішою, але значна її частина поступово емігрувала з країни -- деякі прижилися в Болгарії, а велика частина виїхала за океан -- в США, Канаду і Австралію. Сьогодні православних болгар у Стамбулі всього близько 450 чоловік. З ними нас знайомить недавно опублікована монографія «Невидима громада: православні болгари в Стамбулі» доцента Магдалени Єлчінової, керівника Департаменту «Археологія» в Новому болгарському університеті.

У книзі представлені результати антропологічного дослідження громади, простежується, як збереглася в часі етнічна приналежність її членів і як вони вписуються в життя мегаполісу: «Ці люди в своїй значній частині, щонайменше, болгари в другому поколінні, народжені в Стамбулі, -- розповідає доц. Єлчінова. -- Предки більшості з них з’явилися в місті на початку ХХ століття в зв'язку з такими подіями, як Ілінденське повстання, Друга балканська війна з 1913 року, після Першої світової війни. Все це події, після яких спостерігаються найбільші переселенські хвилі, в тому числі і до Стамбулу. Найчастіше початковою точкою цих хвиль є регіон, відомий як Егейська Македонія (територія нинішньої Греції). Невеликий відсоток цих людей -- нащадки переселенців зі Східної Фракії, де майже до 20-их рр. ХХ століття проживало досить компактне болгарське населення».

На питання, як болгарські християни зберігають у чужому для них середовищі свою етнічну і релігійну ідентичність, доц. Єлчінова відповідає: «Саме це заінтригувало і мене, бо в останні роки ця громада підтримувала досить слабкі контакти з Болгарією, особливо під час комуністичного режиму в нашій країні. У той час Болгарія і Туреччина знаходилися з двох сторін ідеологічного бар'єру. Але, незважаючи на обмежений зв'язок із Болгарією, вони визнають себе болгарами і православними християнами. Я думаю, найсильніше з болгарським їх пов'язує релігія, але не тільки як віра або релігійний ритуал, а й як інститут і батьківщина. У відповідності до законів Туреччини вони заснували фонд, який взяв на себе турботу про нерухомість, що залишилася від тодішнього Болгарського екзархату, розташованого в Стамбулі -- будівлі Екзархату, церкви Святого Стефана, відомої як Залізна церква, болгарського кладовища і ін. Турбота про ці місця робить їх соціально активними і впізнаваними, бо вони контактують з місцевою владою в Стамбулі, щоб отримувати кошти на підтримку цих культурно-історичних пам'яток. В останні 20 років стамбульські болгари вже підтримують контакт і з болгарською державою, яка теж надає їм допомогу в цьому напрямку».

Зв'язок болгар-християн, які проживають у Стамбулі, з Болгарським екзархатом існує вже на протязі кількох поколінь. Своєю приналежністю до церкви вони визначають себе етнічними болгарами і зберігають свою ідентичність. Сполучною ланкою є також і болгарськав мова, функція якої, однак, поступово зменшується. Вже тільки частина болгар там підтримує рідну мову в сімейному колі. Важливе місце в житті стамбульських болгар займають традиції, пов'язані, переважно, з церквою -- День Святого Георгія, Пасха, Різдво Христове та свята народного календаря: «Такою подією є карнавал у неділю перед Сиропусним тижнем. Цей карнавал -- традиція, що прийшла з рідних місць стамбульських болгар. Але в наші дні свято проводиться повністю в дусі міського маскараду, а не так, як колись він проходив у селах».

Причин, за якими доцент Магдалена Єлчінова назвала православних болгар в Стамбулі «невидимою громадою», кілька: «Може бути, в першу чергу роль зіграло те, що їх дуже мало і вони губляться у строкатій мозаїці багатомільйонного міста. По-друге, вони є затвердженим місцевим населенням і добре інтегровані в міське середовище. Належать до більшості світськи орієнтованих жителів Стамбула середнього класу. Але, може бути, найсильніший аргумент для назви моєї книги, -- це факт, що православні болгари там залишаються незнайомими і для болгарського, і для турецького товариств. У Болгарії в ЗМІ в останні роки з'являється уривкова інформація про них. У Туреччині немає офіційно визнаної болгарської меншини, і вони відомі, як болгарська громада тільки їхнім сусідам у районах проживання, а також міській владі, з якою вони співпрацюють».

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Advertisement
Sign up via our free email subscription service to receive notifications when new information is available.