Є в нашому житті люди незвичайні, наче з іншого світу.
Для когось це людина-свято і спілкування з нею дарує заряд позитивних емоцій, інший лише плечима стенає: для чого ця яскравість, оригінальність. Навіщо виділятися, будь таким, як усі.
Але ж без таких людей життя було б сірим, нецікавим, не з’являлися б на небосхилі талановиті письменники, художники.
Сьогодні ми хочемо познайомити вас з уродженкою України Джулією Гінзбург, матір'ю п'ятьох дітей, турботливою дружиною, великою оптимісткою і ... автором жахливих історій в стилі Кінга, де читач стикається з надприродними силами, яким немає сенсу протистояти.
Своєю зовнішністю, поведінкою вона не вписується в середньостатистичні рамки. Але настільки ж вона гармонійна, як вміє розфарбувати яскравими фарбами сірі будні! Вона - особистість, людина творча.
Ми зустрілися з Джулією і попросили її відповісти на наші питання.
--Перше питання традиційне: як давно живете в Болгарії, звідки приїхали?
Джулія: 14 червня буде рівно 4 роки, як ми живемо в Болгарії, у Софії. Приїхали з Ізраїлю.
--Дивлячись на Вас, ніяк не скажеш, що у Вас п'ятеро дітей. Причому всі - хлопчики. Як справляєтеся з ними, чи вдається підтримувати серед цієї команди дисципліну?
Джулія: Мені іноді здається, що я взагалі не справляюся. Ніяк. Дуже важко, особливо морально. Всі думають, що я справляюся, а я знаю, що ні. Мені абсолютно у всьому допомагає чоловік. Підтримує мене. З дисципліною складно, але можливо. Ми вміємо домовлятися.
--Познайомте нас зі своїм чоловіком. Ви з ним ще плануєте дітей? І якщо так, то кого б вважали за краще - ще хлопчика чи все-таки дівчинку?
Джулія: НІКОЛИ БІЛЬШЕ!!! Усе! Лавочку закрила. Чоловік дуже хоче дівчинку. Він прекрасний сім'янин, турботливий батько. Ми називаємо його «тато 80 рівня». Іноді мені здається, що він справляється з дітьми краще за мене. Марат працює багато і постійно. Всі його вихідні - свято для мене. Дуже люблю свого чоловіка. Звичайно, у всіх нас є недоліки, але ми вміємо вести діалог. Це ж стосується дітей та їх кількості.
Я дуже втомилася від перманентного стану вагітності, годування. Дуже хочеться для себе пожити (треба було раніше думати, знаю). Ось обговорили, і я вирішила, що 5-а дитина - остання. Якщо чоловікові дуже-дуже хочеться донечки - нехай заводить другу дружину. (Це, звичайно, Джулія жартує. Таких чоловіків не віддають добровільно навіть «у хороші руки»).
--Джуліє, Ви яскрава жінка, Ви нікого не наслідуєте, але все дуже гармонійно у Вашій зовнішності і ... незвично. У Вас свій стиліст чи Ви самі підбираєте образи? Який з них Вам ближче по характеру?
Джулія: ... Ох! Не склалося у мене зі стилістом. Уявляєте, я навіть за це платила гроші. Це прекрасна професія, якщо людина на своєму місці, мабуть, тільки мені не пощастило. Стиліст одягла мене
виключно в чоловічий одяг, геть забувши, що я мама, яка годує грудьми немовля, ще й обвішана дітьми. На мій жаль, це був сумний досвід, і даремно витрачені гроші.
Я вирішила одягатися так, як зручно мені. До недавнього часу у мене був «клошар стайл» (*клошар – бомж, бездомний-ред.) - зручні штани, вільна футболка, а краще 2, і ботинки.
Молодший підріс трохи, на собі вже не ношу в переносці, тому можу і більш жіночні речі надягати.
Волосся. Я досить неврівноважена. У мене бувають кризи, дає знати про себе іноді стара післяродова депресія, якій понад 14 років, купа турбот, проблем, панічні атаки, накриває відчуття, що я
ніхто і ніщо - це погані почуття і відчуття. Жену все геть зрізаючи волосся. Мені відразу стає легше, як ніби я оновлююся. Мене підстригає чоловік.
--У Вас вийшла книга «#короткиестрашныеисториижули». Цьому передувала робота на Вашій сторінці у Фейсбук. У Вашої, скажімо так, не зовсім традиційної творчості, чимало шанувальників. Здавалося б Вам,
як багатодітній матері, було б природніше писати добрі казки. Звідки це захоплення непізнаним світом?
Джулія: Мене завжди цікавило все таємниче, страшне, непізнане. Казки - не моє. Я люблю кров, кишки і ось це все. До речі, до фільмів жахів я дуже спокійно ставлюся, люблю японське хоррор-мистецтво. Короткі оповідання - моя терапія. Хтось ходить до психотерапевта і приймає своє пекло. Я не знайшла ще свого, тому пишу. А ще я люблю знаходити відгук, схвалення і підтримку у всьому, що роблю (це корінням з дитинства), тому мені дійсно дуже приємно, що мене читають і хвалять. До речі, всі свої вагітності я захоплювалася вивченням матеріалів про різних маніяків, серійних убивць, людожерів.
--Як розуміємо, це тільки початок. А які творчі плани на найближчий час?
Джулія: Ось зараз дописую другу книгу. Не очікувала, чесно, що так важко піде далі при такому легкому початку. Далі ще не думала.
--Кажуть, що Ви любите робити друзям дуже оригінальні подарунки. Розкрийте секрет, як їх підбираєте і яку реакцію вони викликають у тих, хто їх отримує?
Джулія: Я люблю дивувати, виходить вгадувати. Мені щиро хочеться, щоб людині, яка отримала від мене щось, було приємно. Якщо вона (людина) наповнюється - це прекрасно. Значить, я вгадала. Я зазвичай відчуваю, що може доставити радість.
--А самі отримували якісь цікаві і несподівані сувеніри?
Джулія: Так !!! Чоловік, до речі, не вміє робити подарунків і сюрпризів, а я їх ой як люблю! Найбільш несподіваний подарунок мені зробила друкарня «Ед Имедж»: до Нового року я отримала 10 перших примірників своєї книги – «Вибрані історії».
--З якими людьми тут подружилися?
Джулія: Я все ще вчуся дружити. Часто погано обираю людей – в тому винна моя відкритість.
Є мало, але вони дуже близькі. Це випадкові невипадкові знайомства. Знаєте, хороші це люди, дуже; такі розуміють, підтримують. Люди, без яких, можливо, не було б навіть і першої книги.
-Яке питання Ви б поставили собі і як би на нього відповіли?
Джулія: Джуліє, а чого дійсно хочеш ти сама для себе? - Світла в душі. Ось. Немає його. Терзає минуле. Я дуже неспокійна, сплю погано ... колись світло точно буде, але не зараз.
--Ваші побажання читачам сайту «Новини Болгарії»?
Джулія: Дорогі читачі, я вам бажаю прекрасних прагнень і перемог, мрії, яка обов'язково здійсниться, але щоб після неї одразу прийшла нова.
-Щиро дякуємо Вам, Джуліє, за цікаві відповіді. Добра Вам, щастя в житті і нових творчих успіхів!
Коментарі