22
Пт., бер.

Впускаймо достаток і щастя у кожну оселю

Вже стукають у двері улюблені з дитинства Новорічні свята. Особливо значиме і хвилююче – Різдво Христове. У рідній Україні від хати до хати чутиметься «Христос народився! Славімо його!» Особливо приємно, що від цьогоріч відзначатимемо його в один і той же день з усім світом – 25 грудня.

Передноворіччя – це і певною мірою підведення підсумків року, що відходить в історію. Ми зустрілися з чарівною очільницею Спілки болгарських організацій Болгарії (СУОБ) «Мати Україна» та софійської болгаро-української фундації «Мати-Україна» Оленою КОЦЕВОЮ і попросили її відповісти на кілька запитань.

- Пані Олено, українці в Болгарії, напевно, також у ці дні будуть збиратися разом. Адже Різдво – це одне з улюблених свят, коли всі в очікуванні дива, готують обрядові страви, виглядають колядників. І куди б не закинули нас вітри долі, маємо зберігати свої традиції і звичаї. Вже, мабуть, у багатьох організаціях українців напрацьовані якісь добрі справи у цьому напрямку. Розкажіть про них.

- Справді, ми вперше відзначатимемо це свято разом із країнами Європи та світу. І оскільки це передовсім справжнє родинне свято -- усі збиратимуться в колі своїх сімей, коли за одним столом будуть представники різних поколінь. Звичайно, що в залежності від того, чи це сім’я зі змішаним шлюбом , чи чисто українська і страви на столі будуть різні. Але такі, як узвар та кутя, думаю, будуть у кожному домі наших діаспорян. Як сказав колись великий Кобзар, українці, які мають змішаний шлюб і давно живуть в Болгарії , і чужого навчились, і свого не цураються! Як, наприклад, і я сама. В мене теж зберуться діти зі своїми коханими, онучка Оленка , а на столі будуть українські та болгарські страви. Я певна, що саме так виглядатиме святковий стіл у багатьох куточках Болгарії . Якщо ж говорити про традиції у святкуванні Різдва серед українців Болгарії, то раніше саме на 7 січня не лише в Софії, але й в Добруджі, Пловдіві та інших містах діаспоряни влаштовували святкування Різдва за українським календарем та традиціями. В Софії за браком приміщення ми проводили Різдво в посольстві України разом з дипломатами. Кожний приносив щось до спільного столу. Готувались виставки картин або фотографій; були презентації про зроблене протягом року; грали у вертеп або робили виставу на різдвяну тему за участю дорослих і дітей, залучали до цього і студентів-україністів із Софійського університету; запрошували дитячий болгарський хор «Бодра смяна», який виконував болгарські та українські пісні, колядували. З 2014 року, коли в Україні розпочалась війна – ми збирали пожертви для військових і під час Різдвяних свят. Брали участь у благодійних ярмарках. Продавали книжки, діти в недільній школі в Софії малювали листівки для фронту, які ми потім відправляли разом з гуманітарною допомогою українським воякам. Знаю, що в інших містах Болгарії українці долучались до спільних акцій та проводили свої незалежні заходи. Як бачите, є про що згадати і поділитись.

- Тут, у Болгарії, українці демонструють, що ми є сильною, волелюбною і шляхетною нацією. Чи не могли б Ви розповісти про те, як знайшли себе тут наші підприємці, представники творчої інтелігенції, які здобули повагу болгар.

- Так, серед нас є багато талановитих людей. Згадаю про деяких з них і сподіваюсь, що решта не образяться на мене з огляду на обмежений розмір цього матеріалу.

У Софії мешкає відома в Болгарії художниця-ілюстратор книжок Лариса Нінова. Вона має дуже цікаві картини, які зараз виставляє і продає не лише в Болгарії, але й в різних країнах Європи та США. Ми неодноразово влаштовували виставки її робіт. Вона малює також і на шовку та шкірі. Останнє її захоплення -- малювання на транспортних засобах – автомобілях та мотоциклах!

Богдан Стойко – прекрасний майстер з міді. Не одна з церков Болгарії може похвастатись його витворами – чи то люстрою, чи то підсвічниками, чи то іншими обрядовими виробами. Вже декілька років як пан Богдан захоплюється художньою фотографією. Бере участь у різних конкурсах і отримує визнання і нагороди.

Василь Жуківський- людина, яку знають більшість українців і багато хто з болгар. Талановитий журналіст, прекрасний перекладач. Хто з вас не читав його палкі пости на різні теми у соціальній мережі Фейсбук або на сторінці його сайту «Украински вести». Думаю, що ви погодитесь зі мною, що пан Василь справжній воїн на інформаційному полі бою!

Віталій Канівець - підприємець з м. Лясковець Велико-Тирновської області, майстер консервних ліній, якого завдяки високому професіоналізму не лише високо цінують у Болгарії, а й запрошують до різних країн Європи.

З українців, які не так давно прибули до Болгарії , але вже стали на міцні «бізнес-ноги» тут, згадаю наших козаків Петра Григорова та Євгена Бевза, які створюють прекрасні меблі. Як бачите, маємо «своїх людей» і в цій сфері - звертайтесь, якщо плануєте переобладнання свого дому!

Та й автори цього сайту – подружжя Москальових – не останні у сфері рекламного бізнесу .

Або українське подружжя Уварових з м. Поморіє -- не лише готують чудову каву, тістечка, морозиво, а й активні волонтери -- не одна група дітей загиблих військових, які приїжджали на оздоровлення до Болгарії, ласували зробленими їхніми руками смаколиками.

Та хіба лише вони!? Українці – то працьвитий і талановитий народ, і ніде вони не будуть сидіти склавши руки!

Хочу сказати, що я пишаюсь тим, що знаю особисто наших талановитих українців , які працюють і творять на благо Болгарії, залишаючись щирими українцями.....

- Навіть за святковими столами ми не можемо забувати, що на нашій батьківщині гримить війна, виснажуючи країну, забираючи життя. Знаємо, що представники українських організацій у Болгарії не стоять осторонь, підтримують патріотів, їхні родини. Зупиніться на цій гілці діяльності, назвіть особливо активних.

- У вересні 2014 року ми відкрили дарувальний рахунок і створили власний волонтерський рух для збирання коштів та відправки гуманітарної допомоги на підтримку українських вояків та дітей у зоні війни. Що ми надсилали? Це, насамперед, маскувальні халати типу «кікімора» німецького виробництва, термобілизна, звичайна білизна, продукти харчування, медикаменти, гігієнічні засоби першої необхідності тощо. Через волонтерів Києва наші посилки потрапляли на фронт. У 2016 р. ми отримали дарування від виробника косметичних виробів і почесного консула України в м.Пловдів Дімітра Георгієва – шампунь одноразового використання, 100 тисяч шт. (це приблизно 2 тонни), з яких більше половини вже потрапили на фронт та у військові шпиталі в Україні. Ще маємо отримати та відправити понад 40 тисяч, але наразі є проблеми з транспортом.

За 4 місяці 2014 р. з Софії ми відправили на фронт 12 вантажів, у 2015 – 33 вантажі, у 2016 – 15, у 2017 – лише 3. Окрім того, гуманітарну допомогу відправляють також українці з інших міст Болгарії -- Добріч, Бургас, Лясковец, Пловдів, Хісаря.

Наша діаспора також долучилася до програми, яку започаткували і успішно проводять Посольство України в Болгарії та Почесні консули України в містах Пловдів, Русе, Бургас. Фінансують цю програму саме почесні консули, без участі болгарської держави. Програма працює уже 2 роки і за цей час реабілітацію у військовому санаторії м.Хісаря вже пройшли 56 військових, які дістали поранення в боях у Донецькій та Луганській областях. Результати цієї програми високо оцінили українські лікарі.

У рамках цієї програми діаспора взяла на себе зустрічі та проводи груп військових, відвідування їх в м.Хісаря (115 км від Софії), дозвілля, екскурсії, додаткове харчування, Інтернет, сувеніри та подарунки.

У 2016 р. за волонтерську роботу в Болгарії 11 осіб (українці та болгари) були нагороджені медалями Його Святості Патріарха УПЦ Філарета «За жертовність і любов до України».

- Ми, українці, всюди, в тому числі і в Болгарії, відчуваємо підтримку і любов Отця нашого Небесного. Більшість мають духовну потребу відвідати храм, помолитися. Як ставляться болгарські церковні громади до українських віруючих?

- Кожен з нас відвідує якусь церкву, де він відчуває себе найбільш затишно і жодна болгарська церква не ставиться до нас якось інакше, аніж до інших мирян. Принаймні мені не відомо, щоб існували якісь скарги з боку українців. Більше того, в болгарських церквах українці організовують відправи з різних нагод, як то, наприклад, щороку в кінці листопада відправляється панахида вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років. І якщо говорити про Софію -- то ця служба вже багато років традиційно проводиться в одному з центральних храмів болгарської столиці -- Свята Неделя. Ще один приклад вірчої толерантності до українців: у 2014 році у Вірменському храмі в Софії ми відбули панахиду в честь перших загиблих на Майдані -- Сергія Нігосяна, українського вірмена, білоруса Михайла Жизневського та українця Юрія Вербицького. Коли я замовляла службу у вірменській церкві , управа була дуже здивована, що українці замовлять панахиду в честь вірмена, бо коли вони почули про цю першу смерть, вони саме на той день планували поминальну службу в честь українського вірмена Сергія Нігояна. Врешті служба була проведена в честь усіх загиблих героїв на Майдані в Києві.

- Дуже цікавить питання про діяльність українських недільних шкіл.

- У Софії недільна школа працює з 2002 року при софійській фундації «Мати Україна» завдяки ентузіазму пані Антоніни Якимової - організатора школи, викладача та директора. Працює вона завдяки її енергії та професіоналізму. Школа безкоштовна для батьків. Безкоштовна вона і для викладача, оскільки ані софійська фундація, ані СУОБ не мають коштів для оплати праці викладача. Не передбачається фінансування і за програмою українського уряду «Допомога закордонному українству» . Але усі технічні засоби, підручники, українську символіку для дітей ми змогли придбати саме завдяки цій державній програмі. Кошти хоча й незначні, але найголовніше ми змогли придбати. Подібне волонтерство з боку викладача та батьків народило нові цікаві заходи: пані Антоніна залучає до співпраці батьків дітей відповідно до їх здібностей та талантів -- хтось вміє співати, хтось гарно малює, робить витинанки, хтось пише вірші. Проводяться тематичні уроки: діти приготували малюнки для українських воїнів на Паску , Різдво та національні свята, які ми потім разом із гуманітарною допомогою відправляли на фронт; влаштовували концерти або читання віршів біля пам’ятника Тарасу Шевченку та у Владаї біля дошки, присвяченій Лесі Українці, де поетеса відпочивала у 1894-1895 роках.

- А тепер чекаємо, пані Олено, на Ваше привітання.

- Дорогі українці! Щиро вітаю вас з Різдвом та новим 2018 роком! Бажаю усім здоров’я, миру, щастя, добробуту, здійснення мрій та творчих планів. Нехай новий рік принесе мир в Україну! Щоб наші воїни повернулись додому живими і здоровими. Щоб загоїлись від ран їхні тіла і душі. Щоб Україна стала квітучою, сильною і багатою державою!

Хай ангел торкнеться Вас ніжно крилом,
зігріє вам серце Різдвяним теплом.
Хай радість, кохання наповнять ваш дім,
оселяться щастя та спокій у нім!
Христос ся рождає! Славімо його!

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Advertisement
Sign up via our free email subscription service to receive notifications when new information is available.