«Небайдужі українці та болгари дарують дітям та їхнім матусям радість і надію», – стверджує член благодійної організації Міжнародного благодійного фонду «Народний тил» Світлана Бахвалова.
- Пані Світлано, Ви багато робите для реабілітації дітей, яких спіткала гіркота втрат рідних під час бойових дій у зоні АТО, а також їхніх матерів, багато з яких залишилися вдовами. Один із напрямків роботи – відпочинок та оздоровлення у Болгарії. Чому обрали саме цю країну?
– Ми обрали Болгарію і не помилилися. Болгарія – розвинена, потужна держава, міцна своїм корінням, своєю історією. Переконалися в цьому, подорожуючи країною, відвідали перлини Бургаської області – Несебр і Созополь. Обрали Болгарію ще й завдяки тісному зв'язку із колишнім послом Болгарії в Україні паном Дімітаром Владіміровим. Він надав нам неабияку допомогу у розміщенні в Святому Власі в дитячому таборі Містраль. Загалом перебування в Болгарії дало нам дуже багато – матері з дітьми, вдови загиблих отримали можливість відволіктися від своїх проблем, зануритися в безтурботну атмосферу відпочинку – море, сонце, цікаві екскурсії. А ще відчули турботу, гостинність української діаспори і тепле ставлення до нас пересічних болгар. Відчули повагу і ніжність, бажання допомогти і гордість за нас, українців. Це надихало і зближувало.
- Одна з найболючіших проблем – фінансування. Хто і як допомагає з коштами?
- Фінансує цей проект практично одна людина – великої душі і серця, бізнесмен. Ми йому дуже вдячні і не втомлюємося дякувати. Авіакомпанія "Роза вітрів" сплатила всі 9 перельотів з Києва до Бургаса і в зворотному напрямі – три 2016 року і шість – 2017 року. Багато небайдужих людей. Українці в Болгарії навіть передавали гроші, предмети канцелярії, іграшки, одяг, робили цікавим дозвілля дітей – запрошували кожного разу, як була група, до Діно-парку, пригощали морозивом, кукурудзою, кавунами, динями, виноградом, возили на закупи тощо. В Болгарії ми відчували себе, як дома.
- Як складаються відносини з українською діаспорою у Болгарії, чи відчуваєте їхню підтримку?
- Українці в Болгарії – це команда однодумців, це працьовиті, щирі і веселі люди. Вони в числі перших почали надсилати допомогу в АТО нашим воїнам. Та й нас без уваги не лишають – про це я вже сказала, відповідаючи на попереднє питання.
- Скількох дітей та їх матерів вдалося оздоровити, частково реабілітувати?
- За два роки існування проекту психологічну підтримку було надано 253 матерям і 593 дітям! Це не просто цифри, а 846 реальних людей, які тепер можуть йти далі своїм шляхом... Без сліз, без відчуття горя, постійного болю втрати. З вічною пам'яттю про свого батька та чоловіка-героя! З любов’ю в серці. На жаль, війна ще гуркотить на сході нашої України і сім’ї залишаються без тата. Ми готові протягнути руку допомоги і підтримати їх у будь-який момент.
- Як вдається знайти спільну мову з дітьми, доля яких обпалена війною? Аджде всі вони такі різні, до того ж їм довелося пройти важким шляхом втрат.
- Дуже просто – через любов, ми їх всіх любимо. Підтримуємо. Після відвідин Болгарії, Карпат проект розширюється, і додається щось нове. Психологічна, індивідуальна робота, тренінги, майстер-класи, походи в кіно, на боулінг, спілкування, допомога родинам.
Пані Світлано, щиро вдячні Вам, Вашій команді за ту роботу, яку виконуєте. Нехай щастя посміхнеться кожній родині в Україні. І Вам особисто – людського щастя і терпіння.
