18
Сб., лист.

Долю свою і конем не об’їдеш – це зрозумів болгарин Калін Дімітров, зустрівши українку Юліанну

Інтерв'ю

Недарма стверджують, що українки – найкрасивіші у світі. До того ж добрі, господарочки відмінні. Серця українок прагнуть підкорити французи і німці, італійці та фіни.

Звичайно, болгарин Калін Дімітров чув про надзвичайну вроду дівчат з України, та ніколи не думав, що Амур вразить стрілою його серце так, що не мислитиме свого життя без Юліанни з неповторного українського міста Дніпро.

Ми зустрілися з Каліном Дімітровим – людиною цікавою і непересічною, до того ж красивим чоловіком – і задали йому кілька питань.

- Пане Каліне, розкажіть про себе. Звідки Ви, скільки Вам років, яку спеціальність здобули?

- Народився я у Софії – столиці Болгарії. Мені 42 роки. Є військова освіта, а також цивільна спеціальність історика. По життю займаюся зброєю, екіпіруванням для військових, їх навчанням.

- О, справді чоловіча робота! А як Ви опинилися в Україні?

- Із самого початку я слідкував за новинами Майдану, мені близькі і зрозумілі його ідеї. А вже після анексії Криму і початку подій на Сході України, твердо вирішив, що не можу спокійно сидіти без діла і хочу допомогти українцям у міру своїх можливостей. Так, навесні 2014 року прилетів в Україну. Мій товариш, Юрій Бутусов, запросив мене до Дніпропетровська( таку назву носило тоді місто) як консультанта по навчанню і поточних справах на Сході. З цього почалася моя підтримка Україні та її жителям. Я ще не раз прилітав, проводив навчальні курси і семінари, консультував МВС і тому подібне.

- У наших народів дуже багато спільного, і Вам, як історику, про це відомо. Передусім драматична і героїчна історія. Наші народи волелюбні, і нерідко свободу, цілісність країни доводиться захищати зі зброєю в руках. Чи не тому Ви, як спеціаліст, погодилися надавати кваліфіковану допомогу українським військам в АТО?

- Передусім, вважаю, що Революція 13-14 років і всі наступні події є фактом народження української нації. Болгарська нація народилася і зміцніла внаслідок чотирьох війн. На жаль, свободи без крові не буває! Про це свідчать і події в Україні. Основна причина, чому я вирішив допомагати Україні, полягає в тому, що український народ бореться за свою свободу і незалежність. Це головні ідеї у моєму житті, які передусім ціную!

- Як Ви вважаєте, яка доля спіткає Україну найближчим часом? У якому напрямку їй слід рухатися?

- У 2013-2014 роках я вважав, що Україна піде шляхом швидких реформ і залишить совкове минуле. І буде це швидше, ніж у свій час зробила Болгарія. На жаль, цього не сталося. Завжди потрібно пам’ятати, що у 1991 році Болгарія, Польща, Україна були десь на одному рівні. Зараз, через 25 років, Болгарія вдвічі багатша за Україну, а Польща вдвічі багатша за Болгарію. Це значимий показник. Звичайно, від 2013-го є суттєвий прогрес, наприклад, отримання безвізового режиму з Європейським союзом, впровадження електронних процесів. Але Україна дуже глибоко зав’язла у совковій системі. І це треба кардинально міняти!

Доля України залежить виключно від самих українців. Революція Гідності – це не акт, а процес. Процес розвитку і самоутвердження суспільства. Я тільки хочу побажати успіху у подальшій боротьбі із корупцією, бюрократією, і, звичайно, з Росією. Перемоги!

- Де Ви зустріли свою долю, свою Юліанну?

- Ми познайомилися у Дніпропетровську, коли я навесні 2014 року прилітав. Я викладав на курсах самооборони міста і моя майбутня дружина були серед тих, хто визвався боронити своє місто. Згодом почали листуватися з питань оборони, тактики та стратегії. Так все і почалося. Нашу річницю стосунків ми відзначаємо у День Незалежності України. Саме тоді, три роки тому, ми зізналися один одному у коханні.

- Ви тепер живете в Болгарії. Вибачте, хочеться задатим «гастрономічне» питання – які страви полюбляють у Ваші родині – віддаєте перевагу болгарській чи українській кухні?

- Ми комбінуємо українську і болгарську кухні. Моя дружина – прекрасна домогосподарка, із задоволенням готує мої улюблені страви: борщ і солянку. А я для неї роблю болгарську квасолю. Для наших болгарських друзів влаштовуємо українські вечері: борщ, сало, квашена капуста, і, звичайно, горілка з хріном. А от для друзів із України готуємо болгарські страви: квасолю, кебабчета, кюфтета, подаємо ракію.

- Чи буваєте на батьківщині дружини?Що Вам подобаєттся і що ні в Україні?

- На жаль, бувати в Україні доводиться рідко – десь там раз на рік, дружина - частіше. У кожної країни є свої плюси і мінуси. Мені неймовірно сподобалася Західна Україна. Центр Львова нагадав мені центр Софії. Там я почуваю себе немов вдома. З іншого боку Дніпро і Київ мені нагадують міські джунглі, і тому мені некомфортно.

Мені дивно, що Україна – одна з найбагатших країн по природних ресурсах, але з бідним населенням. Дуже слабо розвивається потенціал країни. Хоча є величезні можливості. Сподіваюся, у майбутньому розвиток України буде набагато вищим і нарешті стане вона багатою і щасливою.

- Щиро дякуємо за розмову, за відверто висловлені думки.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Advertisement
Sign up via our free email subscription service to receive notifications when new information is available.